Легендарний режисер Джеймс Кемерон, відомий за фільмами Титанік, Термінатор і франшизу Аватар, виступив проти використання генеративного штучного інтелекту в кіно. Напередодні прем’єри третьої частини — Аватар: Вогонь і Попіл, він розповів про свій підхід до технологій, творчість і те, чому віртуальні актори — це те, що його дійсно тривожить.
Кемерон: «Генеративний ШІ — це протилежність тому, що ми робимо»
Працюючи над Аватаром, Джеймс Кемерон збудував цілий світ, у якому поєднано сучасні технології, акторську гру та наукову фантастику. Режисер підкреслює, що технології мають допомагати акторам, а не замінювати їх. Саме тому він критично ставиться до розвитку генеративного ШІ у сфері кіно:
«Вони можуть вигадати персонажа, створити актора, згенерувати гру з нуля за текстовим запитом. Це лякає мене. Це протилежність тому, що ми робимо», — зазначив Кемерон.
На його думку, генеративні моделі нівелюють суть режисури, позбавляючи процес живої взаємодії з акторами — того, що, за його словами, і є головною цінністю кінематографу. Про це пише CBS News.
Технології на знімальному майданчику: не заміна, а інструмент
Під час роботи над Аватаром: Вогонь і Попіл знімальна команда створила океан у павільйоні Лос-Анджелеса, використовуючи величезний резервуар об’ємом майже 950 тисяч літрів для зйомок підводних сцен. Ці сцени знімали за допомогою performance capture — системи, яка фіксує всі рухи та емоції акторів, щоб цифрові художники могли відтворити їх у віртуальному просторі.
Кемерон і технології: від фаната до новатора
Ще в дитинстві Кемерон мріяв про космічні баталії й віртуальні світи, надихаючись коміксами, науковою фантастикою та фільмом Зоряні війни. Він самостійно вивчав візуальні ефекти — не в університеті, а в бібліотеках USC, ксерокопіюючи наукові статті й складаючи власні «чорні зошити» з кінотехнологій.
Його проривом стала стрічка Термінатор (1984), яку надихнув буквальний сон про роботизований екзоскелет. Візуальні ефекти в ній були створені вручну — за допомогою ляльок, тросів і диму. CGI він вперше застосував лише в Безодні (1989), а згодом — у Титаніку, який приніс йому три «Оскари».
