Астрономи отримали безпрецедентний знімок космічного зіткнення, яке раніше бачили лише на комп’ютерних симуляціях. Неподалік від яскравої зорі Фомальгаут телескопи зафіксували лобовий удар двох гігантських зародків планет. Наслідком цієї масштабної катастрофи стала поява колосальної хмари пилу.
Деталі дослідження вчені опублікували в авторитетному науковому журналі Science, а Gizmodo розповів про важливість цього відкриття для розуміння еволюції світів.
Лабораторія планет у кільці Фомальгаута
Фомальгаут розташований відносно близько до Землі — всього за 25 світлових років. Навколо зірки обертається величезний диск із крижаних уламків та космічного сміття, що простягається на 133 астрономічні одиниці. У цій зоні відбуваються процеси, аналогічні до тих, що формували Землю та інші планети нашої системи мільярди років тому. Тут планетезималі — зародки майбутніх світів — регулярно стикаються між собою, проте побачити такий момент у реальному часі раніше не вдавалося.
Детективна історія: від планети до космічного пилу
У 2004 році астрофізик Пол Калас з Університету Каліфорнії в Берклі виявив на знімках об’єкт, який вважали першою підтвердженою екзопланетою біля Фомальгаута (Fomalhaut b). Проте з роками траєкторія об’єкта почала дивно змінюватися, він втрачав яскравість і розширювався. До 2020 року NASA офіційно видалило Fomalhaut b зі списку планет, класифікувавши його як хмару пилу від старого зіткнення, що поступово розсіялася в просторі. Зараз цей об’єкт називається cs1 (circum-stellar source 1).
У 2023 році Пол Калас виявив нову яскраву точку на краю пилового кільця — cs2. Це свіже зіткнення двох крижаних планетезималей. За оцінками вчених, подібні події стаються в системі раз на десятки тисяч років, тому зафіксувати її спалах — унікальний успіх.
Порівняння об’єктів cs1 та cs2 у системі Фомальгаута
| Характеристика | Об’єкт cs1 (колишня Fomalhaut b) | Об’єкт cs2 (нове зіткнення) |
|---|---|---|
| Рік відкриття | 2004 | 2023 |
| Первинна гіпотеза | Екзопланета-гігант | Нова пилова хмара після удару |
| Поточний статус | Розсіяна хмара дрібного крижаного пилу | Активна щільна хмара, що відбиває світло зорі |
| Діаметр планетезималей | Близько 400 км (розмір Вести) | Оцінюється у сотні кілометрів |
Перемога теоретичної астрофізики
Ще у 2002 році астрофізик Марк Вайєтт із Кембриджського університету змоделював динаміку пилових кілець і припустив, що зіткнення великих тіл мають на короткий час створювати помітні яскраві «вузли» на краях дисків уламків.
Понад двадцять років ця модель залишалася суто гіпотетичною. Виявлення об’єкта cs2 підтвердило математичні розрахунки Вайєтта. Науковець зазначив, що передбачити рідкісне космічне явище — це одне, але реально зловити його в об’єктив телескопа під час короткого вікна спостережень — справжнє везіння для сучасної науки.
