Ну що ж, погодьтеся, останні два роки технологічний світ тільки й жив передчуттям, що ось-ось настане та сама «пост-смартфонна ера». Бачили це? Всюди — стартапи з гучними, а подекуди й занадто амбітними іменами, які на повному серйозі пропонували нам відмовитися від нашого вірного прямокутного друга. Мовляв, викиньте нарешті ці скляні панелі, а натомість візьміть собі мініатюрні брошки, якісь дивні кулони з камерами чи й зовсім футуристичні розумні окуляри, підключені до хмарного ШІ. Звучить наче наукова фантастика, чи не так?
Здавалося б, персональні ШІ-асистенти розвиваються семимильними кроками, обіцяючи змінити все. Але, як не крути, ваш смартфон не лише не покинув кишеню, а й, чого гріха таїти, став для нас ще важливішим. Так в чому ж, власне, заковика? Чому ці всі напрочуд технологічні знахідки, попри всю свою футуристичність та обіцянки, досі програють концепції мобільного телефону, якій, на хвилиночку, вже добрих десять років?
А де ж око? Проблема візуалізації та дисплея
Якщо чесно, головний недолік левової частки сучасних ШІ-гаджетів банальний до смішного: відсутність повноцінного інтерфейсу для візуалізації даних. Ну от серйозно! Ми живемо у світі, де майже вся інформація вимагає графічного підтвердження. Спробуйте-но пояснити таксі маршрут лише голосом, коли вам потрібна карта. Або ж відредагувати фото, обираючи конкретний елемент, просто промовляючи команди. Важко, правда?
Голосовий інтерфейс, яким так хизуються виробники цих мініатюрних брошок та інших диво-пристроїв, по суті, є лише допоміжним інструментом. Допоміжним! Аж ніяк не повноцінною заміною візуальному контролю, до якого ми так звикли. Ми ж візуали, як не крути!
До слова, це не нова проблема. Цікавий історичний факт: ще в далеких 1980-х роках поважна компанія Xerox активно розробляла прототипи портативних пристроїв з голосовим керуванням. Тоді їх називали «персональними помічниками». І знаєте, який був результат? Повний крах. Причина проста: обмежена обчислювальна потужність і, головне, неможливість інтеграції з тогочасними мережами. Сьогоднішні ШІ-гаджети, по суті, наступають на ті ж самі граблі: вони надто вузькоспеціалізовані. А смартфон? Він давно вже став таким собі «швейцарським ножем», що поєднав усе – комунікацію, роботу, розваги – в одному флаконі. Уявити собі життя без нього? Мало кому вдається.
Батарея? Щось вона надто швидко «тане»!
Наступна болюча тема — енергоефективність та автономність. Поточні ШІ-моделі, будемо відверті, вимагають просто шалених ресурсів для обробки запитів. Постійна, розумієте, постійна передача даних через 5G чи Wi-Fi до хмарних серверів — це ж катастрофа для акумулятора! Крихітний елемент живлення мініатюрного гаджета просто «з’їдається» за лічені години. І що ми маємо в результаті? Постійний пошук розетки!
А смартфони? Вони мають значно більші акумулятори. До того ж, їхня оптимізація енергоспоживання, як правило, на порядок краща. Це й дозволяє нам залишатися на зв’язку протягом усього дня, не переживаючи за раптову «смерть» пристрою.
І це ще не все. Давайте додамо сюди ергономіку. Брошки та окуляри, погодьтесь, часто створюють певний психологічний дискомфорт для оточуючих. А хто б хотів, щоб його постійно фільмували чи записували? Це ж питання конфіденційності, панове! Постійно активна камера на лацкані піджака — це справжній етичний виклик, до якого суспільство, якщо чесно, поки що геть не готове.
Ба ба більше, смартфон — це ж центр вашого особистого хабу! До нього підключені ваші годинники, навушники, навіть розумний дім. Він — серце цифрового всесвіту. Чи варті всі ці брошки та кулони такого рівня інтеграції, яку пропонує ваш телефон? Навряд чи.
І що, смартфони таки вічні?
Наразі, схоже, ми спостерігаємо дуже цікавий перехід. Ера хайпу навколо ШІ, здається, потроху поступається місцем куди більш прагматичній оптимізації. Замість того, щоб намагатися витіснити чи замінити смартфон, виробники починають робити розумніший хід: вони інтегрують нейромережі безпосередньо в операційні системи, чи то iOS, чи Android. Це означає, що ШІ стає не окремим, чудернацьким пристроєм, а, по суті, «невидимою» функцією вашого звичного, рідного девайса. Досить логічний задум, чи не так?
Зрештою, смартфон довів свою неймовірну стійкість як універсальна платформа. Поки що жоден, підкреслюю, жоден вузькоспеціалізований гаджет не здатен запропонувати той рівень гнучкості, який потрібен сучасній людині для щоденних задач. Від професійної роботи до простого серфінгу в мережі – він робить все. І, схоже, буде робити ще довго.
