Ендометріоз — це хронічне гінекологічне захворювання, за якого клітини ендометрію (внутрішнього шару матки) розростаються за її межами. Вони можуть з’являтися в яєчниках, маткових трубах, сечовому міхурі, кишківнику й навіть у легенях. Хоча це доброякісне захворювання, воно може спричиняти сильний біль, порушення менструального циклу та непліддя. Причини ендометріозу до кінця не вивчені, проте є кілька теорій щодо його розвитку — порушення імунної системи, гормональні збої, генетична схильність і навіть ретроградна менструація, коли менструальна кров разом із клітинами ендометрію потрапляє в черевну порожнину. Захворювання найчастіше діагностується у жінок репродуктивного віку та потребує комплексного підходу до лікування. У його основі приймання гормональних препаратів, серед яких відомий Дуфастон.
Який буває ендометріоз
Спеціалісти виділяють кілька видів ендометріозу:
- Генітальний. Ураження обмежене органами статевої системи — маткою, яєчниками, матковими трубами, піхвою.
- Екстрагенітальний. Осередки ендометріозу виникають у кишківнику, сечовому міхурі, легенях або навіть на шкірі.
- Перитонеальний. Ураження очеревини малого таза, що супроводжується болем та спайковими процесами.
- Кістозний (ендометріоїдні кісти). Вони утворюються в яєчниках і можуть впливати на репродуктивну функцію.
- Інфільтративний. Найважча форма, за якої ендометріоїдна тканина проникає глибоко в органи й спричиняє значне їх ураження.
- Ретроцервікальний. Локалізується в задньому відділі шийки матки та часто супроводжується сильним болем.
- Внутрішній (аденоміоз). Характеризується проникненням ендометріоїдної тканини в м’язовий шар матки, що призводить до її збільшення й сильних менструальних болів.
Кожна з форм потребує обов’язкового обстеження, встановлення діагнозу і лікування.
Як лікують ендометріоз
У лікуванні ендометріозу використовуються:
- медикаментозна терапія — застосовують гормональні препарати (оральні контрацептиви, прогестини), які допомагають пригальмувати розвиток захворювання;
- нестероїдні протизапальні засоби — зменшують біль і запалення, але не впливають на розвиток хвороби;
- хірургічне лікування — лапароскопія використовується для видалення ендометріоїдних вогнищ, особливо при кістозному або інфільтративному ендометріозі;
- радикальне лікування — у важких випадках проводиться видалення матки (гістеректомія) разом із придатками, якщо інші методи не дають результату.
Комплексний підхід передбачає також фізіотерапію — вона сприяє зменшенню болю та зниженню запалення, покращує кровообіг у малому тазу. Але будь-які методи лікування повинен призначати тільки лікар.
