Завершення улюбленої гри може викликати не лише задоволення, а й відчуття порожнечі. Дослідники з SWPS University вперше системно вивчили це явище та описали так звану постігрову депресію.
Результати дослідження, опублікованого в журналі Current Psychology, показують, що емоційний вплив відеоігор може бути значно глибшим, ніж вважалося раніше, особливо в умовах зростаючої реалістичності та занурення у віртуальні світи.
Що таке постігрова депресія
Постігрова депресія — це стан емоційного спустошення, який виникає після завершення тривалої та захопливої гри. Вперше це явище було формалізовано дослідниками, які створили спеціальну шкалу для його вимірювання — Post-Game Depression Scale (P-GDS).
Серед ключових проявів постігрової депресії — нав’язливі думки про сюжет або персонажів, складність відпустити гру після її завершення, бажання одразу розпочати повторне проходження, а також зниження інтересу до інших видів медіа. Загалом ці симптоми можуть нагадувати класичні ознаки емоційного виснаження.
Як проводилося дослідження
У дослідженні взяли участь 373 гравці, залучені через соціальні мережі, Reddit та інші онлайн-спільноти, причому більшість із них грали щодня або майже щодня. У результаті науковці визначили чотири ключові компоненти постігрової депресії — румінації (нав’язливі думки про гру), емоційно складне завершення досвіду, потребу повернутися до гри та втрати інтересу до інших розваг, а подальший аналіз підтвердив, що ці фактори взаємопов’язані та формують комплексний психологічний стан.
Хто найбільш схильний до P-GD
Найсильніше постігрова депресія проявляється у шанувальників рольових ігор, адже в таких проєктах гравці активно впливають на розвиток сюжету, формують емоційний зв’язок із персонажами та проводять десятки або навіть сотні годин у віртуальному світі. Відповідно, чим глибше занурення і сильніша прив’язаність до ігрового досвіду, тим складніше повернутися до реальності після завершення гри.
Зв’язок із психічним здоров’ям
Дослідження показало, що інтенсивність P-GD пов’язана з нижчим рівнем психологічного благополуччя та вищими показниками депресивних симптомів. Водночас причинно-наслідковий зв’язок залишається відкритим.
З одного боку, сильні емоції після гри можуть впливати на загальний стан людини. З іншого — люди, схильні до тривожних або депресивних переживань, можуть гостріше реагувати на завершення ігрового досвіду.
Окремим фактором ризику є схильність до румінацій — постійного прокручування думок, що посилює емоційне навантаження.
